Знаю! Біди всі скінчаться,
Їх скінчиться довга мить.
Люди всі колись навчаться
Один одного любить.
Знаю! Ті, що потерпають
У жорстокій, злій війні,
Миру вічного зазнають
В рідній, любій стороні.
Знаю! Ті, що відчувають
Голод, холод – люте зло,
Скоро все ж таки пізнають
І достаток, і тепло.
Знаю! Труднощі на ділі
Подолає кожен з нас
Й досягне своєї цілі,
І її настане час.
Знаю! Ті, що відчувають
Внутрішнюю самоту,
Вірних друзів відшукають,
Їх відчують теплоту.
Знаю! Зло навік розтане,
Відійде́ у небуття.
На його бо місце стане
Добре, ніжне почуття.
Знаю! Вся ненависть зв’яне,
Більш не буде литись кров,
А розквітне полум’яне,
Світле почуття – любов.
Знаю! Звісно, незугарно
Спиниться життєвий хід –
Знатимеш, що не намарно,
Як залишив добрий слід.
Євген Ковальчук, 28. 10. 2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964808
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2022
автор: Євген Ковальчук