А осінь розсипає до ніг листя
Багряне жовте золоте червоне
Вдихаю у світ кольори барвисті
Галантну музику на саксофоні
Гелгоче гайворон, мабуть, буде дощ
Доносить вітер їхній біль тривоги
Ехо відлунює до золотих площ
Є надія на сонячні дороги
Жовтень немов би сонечко в промінні
Зоряно відзеркалює рай дерев
Ич ще золота осінь у цвітінні
Із небес творить дива для королев
Її надихає голуба блакить
Й верховіття смерекового гаю
Краса земна у барвах парчі блищить
Луна мінорно струна небокраю
Мережить срібне павутиння осінь
На айстри хризантеми та жоржини
О бабине літо побудь ще трохи!
Пейзаж словом намалюй для картини
Розпатлав вітер пожовклі отави
Стриже під каре тополі край доріг
Тривожно світить сонце із заграви
Усе жовтий лист покриває до ніг
Фарби яскраві на очах згоріли
Холодно не видно сонечка між хмар
Царює листопад сади змарніли
Чорний ворон літає все кар кар кар
Шелестить жовте листя під ногами
Ще впав дощ розмив стежки та дороги
Ь мягкий знак суть життя пише словами
Юний листопад спішить до порогу
Вечірня зірка веде нас у зиму
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964877
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2022
автор: Чайківчанка