Дороги розходяться не так просто.
Дороги розходяться, щоб
показати кожному своє місце.
Вищий не той, хто по росту,
А той, чиє серце не зліше.
Хто, розійшовшись, не зрадить,
Удруге, уп‘яте, та знов.
Хто новому життю не завадить,
– відчував в своїм серці
любов.
Дороги розходяться далеко і близько,
Й пересікаються, хоч колись.
У когось очі припадають додолу, так низько,
Для когось в байдужість і злість.
Очі усе розуміють,
У них бачиш все, що й так знав,
Однак поглядом зовсім не гріють,
І гадаєш – колись їх
кохав.
Дороги назавжди розходяться.
І сумуємо не за людьми.
Той час, відчуття, не відновляться,
Що б для цього не вдіяли ми.
Нашим очам час змиритись,
А серцям слід обох залишити.
У світі все має колись закінчитись.
Поки є час – треба
жити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964896
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2022
автор: Анна Стейша