I
Життя промайнуло, здається, зосталось
Одне, - споглядати, як нове життя
На швидкості мимо кудись там помчалось,
А я не розгледів його до пуття.
Яким воно стане, - продвинутим, вільним?
Чи кидати буде із вікон сміття,
Не призупиняючись, і за доцільне
Не буде вважати любов, співчуття?
Хіба я не бачу сміливість і гідність,
До рідного Краю любов, біль і гнів
Життя молодого? Жертовність і відданість
Хіба не побачив я дочок, синів?
І як придивитись, - а їх же доволі;
В них потяг незламний в нелегкі часи
До Волі, до Щастя, до гідної Долі！
І Світ їх побачить у повній красі！
P. S.
Життя промайнуло, здається, - зосталось
Одне, - споглядати, як нове життя
На швидкості мимо кудись там помчалось,
І бачить найкраще своє майбуття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964998
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2022
автор: Рунельо Вахейко