Поети теж є технарі,
Критикують нас усі.
Чекають віршів на заказ,
Дають нам всім команду фас.
Всі пишуть, строчать,
Слова мов кулі порахуй,
Безцінні рими,
Вартість - нуль.
Над цим хоч раз ти поміркуй,
Свій труд - цінуй,
Не розпиляйся
І самородком залишайся.
Давно незнайки вже керують,
Та на халяву всі полюють.
Досуг, уют ти їм влаштуй,
В усьому їм ще й догоди.
Про своє рабство - промовчи.
На їх заказ ти напиши.
Себе вони лиш подають,
Як розібратись в цьому ж - жуть.
Кандидати, доктори, на полицях - цілі томи.
Одне й те саме написали, забуті теми обсосали.
Тони паперу заморали,
В макулатуру все це здали.
Давній пил розвіємо -
Ми забагато пишемо.
Мов миші сир ми кришимо.
Хтось посмакує, щось відчує.
Хтось вистрилить, когось уб'є.
Хто відповість за це?
Тони макулатури,
Тони критики й цензури,
А був один прекрасний ліс,
До і вище неба ріс.
Око наше милував
Та легені наповняв.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965030
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.11.2022
автор: oreol