Ішов у сірій мішковині днів,
Де осінь смітить золотом рішуче,
Курив, лайливу мантру бубонів, —
На себе гнівний настрій нахлобучив.
^^
Його дорога — вільні манівці,
Шо водять кругалями по окрузі,
З дубовим соком пляшка у руці,
І шлейф рябих чотирилапих друзів.
^^
Плюється в синю пику сірий дощ,
Гризуть зубами протяги голодні,
У місті дивних аномальних трощ, —
Де стали криво потяги висотні.
^^
Він вперто тягне з смороду могил,
І все складе на чудо-тарантасі :
Шаблонні залишки картонних крил,
Скляні серця, поламані каркаси...
^^
Оманливий взірець нещасних душ,
Як телепень обшарпаний в городі...
Чалапає по дзеркалу калюж,
І бачить висоту у мілководді...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965177
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2022
автор: S.V.P.