Зберу намисто із краплин роси,
Волошки сині в коси заплету,
Природної яскравої краси
В своїх долонях друзям принесу.
Здивую їх світанком на зорі
І зеленню некошених полів,
Їм подарую аромат землі
І весняні рулади солов’їв.
Думками я до них постійно лину
І бачу у найкращих дивних снах…
Нехай живуть без присмаку полину,
А з відчуттям медовим на губах!
Жаль, друзів у житті не так багато,
В душі лиш одиницям місце є…
Та справжні друзі вносять світле свято
В щоденні клопоти й буття моє.
Тетяна Котельнік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965242
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2022
автор: Покровчанка