Nokiю кнопкову
Стрінеш де-не-де:
Хоч стара, та знову
Свого часу жде.
У розетку ввімкнена
Від зарядки вилка:
Хоч старенька, та вона—
Все ж міцна мобілка!
В озеро пірнала,
Навіть в унітаз.
Та переживала
Змінників щораз.
Ці, нові, доволі
Помирали рано —
Телефони кволі
Із сенсорним екраном.
Був господар в смутку
Та ревів як слон:
Сів він у маршрутку —
Стибрили айфон.
Випивши горілки,
Хоч усе не Ок,
З Nokiї- мобілки
Вийшов він зв'язок.
У ломбардах лихварі
Її не побачать:
Ще у формі, ще у грі —
Стійка та терпляча!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965266
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2022
автор: Юрій Мушкало