Песик наш – кмітливий хлопчик.
І до праці він охочий.
Вирив ямку, сунув кістку,
Загорнув, нюхнув, притиснув.
Поруч ліг й солодко марить:
Ніби в купу збіглись хмари,
Незабаром дощик линув
І щось схоже на рослину
З-під землі з'явилось миттю
Та й до сонця, де блакиттю
Посміхались неба очі
Передсвітні та урочі.
Швидко чудо те зростало
І кущем великим стало –
Ні калина, ні малина,
А химериста рослина.
Бро́стки* цвітом вибухають,
Свічечки́ немов палають.
А метелики яскраві
Палахтять у тій заграві.
Висять вже й плоди рясненькі –
Кісточки́ такі смачненькі.
Час збирати цей врожай.
Ну-бо, друже, не зважай!
30.10.2022
*БРО́СТКА - листкова або квіткова брунька.
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965294
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2022
автор: Олена Студникова