Світанок. Жарко, аж згораю.
Тягнуся, щоб попити воду.
Нема цьому кінця і краю,
Заборонити б твою вроду.
Вихор думок, шалена зграя,
Невгамувати цього зброду.
Свого життя давно не маю,
В твоєму б опинитись згодом...
Я розумію, що програю,
А все одно іду по колу.
Тебе навмисно зустрічаю,
Кохаю і втрачаю знову.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965300
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2022
автор: О.Лекса