Літа мов мить,
Життя мов день.
Це навіть важко осягнуть,
Літа ідуть, ідуть, ідуть.
Всього багато слід зробити,
Дорогу в вічність заробити.
Сходинками душу підняти,
Духовність в собі накопляти.
Миті кожні цінувати, пісні чарівні проспівати.
Куди ця стрілочка спішить,
Чому мов думка знов летить.
Хто хоче біг цей зупинить,
Гармонії не розуміє, просто тліє.
Один, два, чотири, вісім, сім, пять
І перехід у інший світ,
Мить не буття нема і є, є і нема,
Вічна душа.
Уже минуло скільки літ,
Світлини бачили наш слід.
Долоні наші в мить цю злились,
Три, шість, девять - ми в єднанні опинились.
Спонтанно, жаданно, віками чеканно.
Усе неначе вчора вібувалось,
Мов Сонечко для нас зійшло.
Пішчинки часу вітер ніс,
А ми стояли , ми дивились,
В обіймах почуттів ми злились.
Пісок із неба вилітав,
А час чомусь минав, минав.
Ми біг його не помічали,
Щасливі в вічності стояли.
На сьоме небо піднялись,
Немов учора, в твої я очі так дививсь,
Безкрайність неба відчував,
Таємні зорі відкривав,
Вогонь із вічності ласкав.
Дні та літа так пролітали,
Про плин часу забували.
Піщинки сипались, пісочниця росла,
Пісок цей вітер ніс кудись,
В собі ж колишнім я лишивсь.
Себе тоді не відчував, не бачив,
Все в собі тримав.
А розум в Космосі блукав,
Світи чарівні відкривав,
Душі цей простір відкривав,
Тебе в глибини я впускав,
В частинах єдність відчував.
Дорогу в небо прокладав,
Маршрут сердець вночі складав.
Літа мов коні пробігали
Та ясне Сонце доганяли.
Час життя від сотні літ зорі рахують,
Ми молоді, вони нас чуюють.
Та у житті в сліпу ж мандруєм,
Ми голос Вічності не чуєм.
Не всім літа Бог дарував,
Не кожен час цей цінував.
У миті вічність є завжди !
За стрілкою лиш не спіши.
Назад коней не повернути,
В цю мить щасливими слід бути!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965323
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2022
автор: oreol