Розхристані думки ятрять постійно душу,
Наповнюють єство доверху і гнітять.
В гармидері оцім я їм коритись мушу,
Бо нові звідусіль, летять, летять, летять.
Притишити політ їх, навіть, не попрошу
І з кожною із них я буду розмовлять.
Великі та малі, яскраві та потухлі
Кружляють в голові, штовхаються, кричать
І кожна норовить в цій течії та руслі
Урвати щось собі, собою осявать,
Та попереду всіх у строки дуже стислі,
Себе з усіх сторін найкраще показать.
І в темряві нічній, безсонням оповитій,
В покорі я сиджу: беззахисна, одна,
На хвилях десь пливу,з думками в одне злиті,
Та гублюся в імлі, що загляда з вікна..
Пошарпана вся ніч у тиші сумовитій
Безжалісно сичить й тихенько промина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965328
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2022
автор: Ольга Калина