Хто пащу роззявить на землі сусіда,
Евакуатором вивозитиме його статки,
Рука караюча на того неодмінно зійде,
Саваном закутає, вкладе навіки спатки.
Од кари не спастися, від неї не втекти,
Находить відплата і в майбутнім житті.
Цабанити її не треба, кричати до хрипоти,
Ех, уже запізно, бо винен по кожній статті.
Убивці невинних не здобути прощення,
Коли убивати мирних свідомо прийшов,
Робив таке, від чого у жилах стигне кров.
А чи забув ти: людське життя - священне?
Їсти поїдом мала б совість знову і знов,
На жаль, від совісті не лишилося нічого.
А все було б інакше, якби слухав Бога.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965373
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2022
автор: Яніта Владович