*****
Під горою, під крутою
Стояв хлопець з молодою,
Обіймався, цілувався,
Їй в коханні признавався:
«Я за тебе хоч у воду,
Хоч в вогонь за твóю вроду.
Лиш би ти тривог не знала.
Лиш би ти мене кохала.
Лиш тебе я в серці маю,
Палко ж бо тебе кохаю
І думками, й почуттями
Я щомиті до безтями.
З вечора і аж до рання,
Зрання і аж до смеркання
Лиш про тебе марю, мрію
І плекаю я надію,
Що те саме відчуваєш
Ти до мене, в серці маєш
Ти своєму почування,
Що палким вогнем кохання
І палають, й пломеніють,
Наче діамант, зоріють.
Очі в тебе, наче море.
Тоне в них моє все горе
І уже не виринає,
Серце більш моє не крає.
Наче золоте колосся,
Пишнеє твоє волосся,
Що при вітрі, мов у танці,
І увечері, і вранці
Враз гойдається красиво
Й кожен порух – наче диво.
А вуста твої медові,
Наче грона калинові.
Хто хоч раз їх поцілує,
Втіху ніжную відчує
Тілом, серцем і душею,
Той у небі, над землею
Буде, наче птах, літати,
Буде високо витати
В думах, в світлих почуваннях,
У найвищих пориваннях.
Голос – пісня журавлина,
Що над горами мов лине.
Руки в тебе білосніжні,
Лагідні, тендітні, ніжні.
А душа твоя глибинна –
Наче дивная перлина,
Світлих почуттів криниця,
Нерозкрита таємниця.
Варто в неї лиш пірнути,
Зразу можна потонути.
Варто з нею полюбитись,
Як можливо й загубитись
В пестощах її ласкавих,
Теплих, чистих, нелукавих,
Мов у лабіринті тому,
Звідки виходу нікому
Віднайти повік не вийде,
Хай же навіть хтось і прийде
Поміч необхідну дати –
Виходу не відшукати.
Серце в тебе золотеє,
Квітко гарна, люба феє.
Серце, повне добротою
І любов’ю дорогою,
Що й ціни бо їй немає.
Серце теє зігріває
І голубить, і втішає,
І творити надихає,
І так гаряче любити,
І щасливо в світі жити,
Жить, допоки серце диха,
Жить, не знаючи ні лиха,
Ні тривог-розчарування,
Ані жодного страждання».
Слухала вона, зітхала
І тих слів нектар впивала,
Слів прекрасних, слів глибоких,
Слів величних, слів високих,
Що, признатися вам мушу,
Полонили серце й душу
Дівчини, адже кохала
Теж вона його й сказала:
«Так, слова твої – мов перли.
Щоб вони лиш не заперли
В світі золотої мрії
І солодкої надії
Назавжди мене з тобою
Та із долею лихою,
А щоб справжнім явом стали
Й щастя нам подарували».
Євген Ковальчук, 30. 10. 2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965377
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2022
автор: Євген Ковальчук