Небесна синь , мов тихе море, ллється
Крізь невід, що у голому гіллі.
Як місяця нахилене цеберце
Вітрильник ледь помітно забілів.
Хлюпоче синє небо неозоре
І піна стала схожою до хмар.
А жовтим кварцом серед того моря
На скелі сонця м'ячик задрімав.
Піймалось трохи риб червоноперих
Тріпочуть листом, що не догорів,
Заплуталися там рожеві перли,
Мов яблука, залишені вгорі .
То вчора все здавалось ніби сірим,
Мабуть, штормило, бо стіна бризОк
Спадала вниз, неначе дощ осінній,
Намочуючи лИстяний пісок.
Сьогодні ж підсушило берег бризом,
Й до ніг мені так ніжно притуливсь
Пісок чи лист, що став котом чи лисом.
А берег стане айсбергом колись...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965386
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2022
автор: Lesya Lesya