Літопис твій почався з борозни
Небесних хмар. Виткий, квітчастий подих
Тоді спустився зблисками грози
Примхливим розчерком, зерном у глиб городу,
В пахке вологе лоно, прорости
В'юнистим, ладним пагоном на подив,
Вбираючи дощі й серпневі сни
Щоб спілістю завершити пологи.
І врешті він торкнеться губ палких
Зігріє серце кинувши ростки
Наситить сонцем взятого з блакиті,
І променем, що сходив до землі
Високе слово, в теплій борозні.
В тобі дозріє й полум'ям розквітне.
23.09.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965437
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2022
автор: Володимир Каразуб