А я любила. Чуєш? Як могла...
Не писала "почуття" кому завгодно.
Не знаючи, що прИйде враз зима,
Я прославляла вічність неповторно.
Дарма, що квіти сонцем не зійдУть...
Дарма, що я тоді тебе любила!
Нам не пройти непройденую путь,
Нам не знайти того, що загубили.
І як впаде на землю перший сніг
І наші долі раптом перетнуться...
Моя любов, що розміром у вік,
З твоєю рАзом нишком обіймуться.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965461
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2022
автор: Тетяна Білогай