Закрию тебе на зурочені миті,
Чисте й пологе ярмо натягну.
Ти бездоганна в незнаному цвіті,
Щойно минаєш омани вербу.
Тебе не повинно і Бути в долоні,
Де люди ховали безжально слова.
Тебе не існує, минуча Любове,
Або ж ти навіки-навіки сліпа!..
Нема у душі, головАх, океані,
Немає у стоці живого буття!
Тебе не існує... Хіба що у рані,..
Де зовні лишИлась одна пустота...
07.11.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965463
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2022
автор: Сара Ґоллард