Вгамуй притьмом в собі жадобу тьми
Переверни спустошену клепсидру
На паліндром з притоками ріки
Яка тече до водоспаду світла.
Хоча твоя природа любострасть,
Розвінчана удень на ясний спокій,
В браслети ночі огортає час
Химерні яви, наче горло чокер
Блідих долонь. Зроби непевний крок
У золотисту сяянням повабність
Рука від сонця скине тінь приток
І втопить зір очей в притомну данність,
А ніч довершить скинувши порок
У круговерть нестримного жадання.
24.09.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965467
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2022
автор: Володимир Каразуб