"Ом Таре Туттаре Туре Соха"
Ранкова авра сяйвом золотавим
бере в полон початок дня. Навколо
лунає спів... сопрано в три октави...
Цвіт, ніби конфетті, скидає долу
жерделя, що над хатою схилилась,
а слива квітне наче навіжена.
Немов останній раз душа молилась,
зростала крізь лушпиння, мов блаженна
тягнулася до сонечка у небо –
смарагдом паросту вражала Всесвіт.
Гул бджілок у садку немов молебень
за жваву мить життя та світу розквіт.
Мінливий час в руках тримає чотки
та мантру зцілення читає долі.
На арфі грає вітер... гойні нотки
поширюються простором поволі.
Ранкова авра сяйвом золотавим
в душі долає досвіткові мари.
Лунає спів... сопрано в три октави...
Та Лотос Серця квітне під "Ом Таре..."
01.04.2020
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965597
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2022
автор: Олена Студникова