Я перед іменем Божим схиляюсь!
І знімаю капелюх із голови.
І низенько до твоїх ніг вклоняюсь
За рідної мови святі молитви.
Я дякую мій вчителю дорогий!
За божу науку святе писання.
За дзвін небесний -простір голубий
За вечорову зірку -мить світання.
Я бачу сонечко райдужне небо
Мій Боже, до тебе здіймаю руки.
І вдихаю у повітря край неба
Щоб зрости, як дуб, клен тополя ,буки.
Життя крутить по -осі в круговерті
Незнаємо коли зупиниться диск.
І життя від народження до смерті
Світить ,як зірка має яскравий блиск.
Господь, дав нам розум, руки-людині,
щоб сіяти зерно, збудувати дім.
Підіймаємось у вись по драбині,
Щоб бачити світло -сонце серед зим.
Спотикаємось на слизькій дорозі
Помиляємось, коректуємо помилки.
Шукаємо Бога в біді, тривозі...
І просимо земних ласк подумки.
Ми, всі є квіти землі- діти божі
Від Бога прагнемо милості ,і благ.
Вітер нас розпинає при дорозі
Вчимося жити у слові божім від спраг.
Ти, дав мені на плечі хрест нести
І відкрив у божім храмі -небо.
А у бурхливім морі -Надія ти!
Крила, що дають щастя для мене.
М .Чайківчанка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965627
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2022
автор: Чайківчанка