Немов троянди пелюстки молочно-білі
На тлі холодних сніжно-зоряних ночей.
Застигнуть краплями гарячими на тілі
Уявні дотики, до шиї і плечей.
Застигне час, у поцілунках і тремтінні,
Від вітру, чи палких хвилин, яких хотів.
Буває затишно гойдатись в павутинні,
Що ніби сплетене із теплих ніжних слів.
Не стука тихо колисанкою на вухо
Живий годинник, що відмірює життя,
Коли в словах мороз, коли далеко й сухо,
Тоді лише сильніш палають почуття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965690
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2022
автор: Ася Оксамитна