Прошу, не плач, мій сніговик,
Срібло розтануло, а лід зник;
Але не плач, бо твої сльози
Не впіймають навіть морози.
Не плач, не залишай одного,
Бо не обійму від лихого.
На снігу напишу картину,
Щоб ти знав, я тебе не кину.
Прошу, не плач, милий сніговик,
С ким я посміюся в цю мить?
Сніговик, не боїшся сонця?
Чи живеш в блідому колодці?
Як пограємось, як нема руки?
Як ти без очей побачиш зірки?
Я б відвів на полюс північний,
Щоб ми могли гратись вічно.
Не плач, сніговик, нині Різдво,
Та с посмішкою зустрінем його.
Не плач, ми побачимось с тобою
Наступною тихою зимою...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965749
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2022
автор: Химерний оповідач