Росте на поляні сосна,
І стовбур до хмар височіє.
Навколо в'язка тишина,
Лиш вітер над кроною віє.
У патині глиця й кора,
А шишки посріблені млою.
Сумує соснина стара,
Пускаючи сльози смолою...
Не падай у смуту німу,
І так в світі туги до краю!
Дозволь-но тебе обійму,
Мов ту, що у серці плекаю!..
[i]21.ІІІ.22 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965762
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2022
автор: Прозектор