Осіннє місто, як завжди в оздобах
В напівпрозорій позолоті листя
І хмари на просвіт мов порцеляна
Немов затони ув очах жіночих
Довкіл зіниць затихлої блакиті,
Чорнильні скалки циферблату наче;
І стрілки мов птахи летять по колу
І стріпують дощі холодні смутку.
І вже коли перевернеться небо
На білий попіл крижаного сонця
Повисне час і в глицях скам’яніє
Сонливе місто, мов сервіз з фарфору
І вулиця твоя постане з льоду,
І погляд твій холодний без птахів.
28.09.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965778
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2022
автор: Володимир Каразуб