Торуєм шлях під супровід війни.
Над нами – дим і небо у загравах,
Не маючи своєї в тім вини,
Ми кров’ю кропим землю рідну й трави.
Впродовж кількох розбурханих століть
Не раз нам раша долю шматувала
І заганяла у союзну кліть,
Тож наша боротьба віки тривала.
Важка дорога не лякає нас,
Аби довершити дідами розпочате.
До помсти закликав нас і Тарас:
«Московії не смійте пробачати
Ані принижень кожного і всіх,
Ні адресованого вам різкого хамства.
Далеко не ховайте і списів,
Аби не втрапить у кремлівське рабство.
На захист неньки станьте, як один,
Аби не мучило ніколи вас сумління,
Що не уберегли своїх родин,
Й земля пишатиметься вашим поколінням».
1.11.2022.
Ганна Верес Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965796
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2022
автор: Ганна Верес