Люблю хоча ніколи і не знав.
Люблю хоча ніколи і не бачив.
І хто ж твоє цікаво серце вкрав?
За це собі напевно не пробачу.
Таку просту вже й щиру маю вдачу:
якщо люблю — то кажу ти моя,
якщо болить — то просто мовчки плачу...
О дивний світ, скажи ж чому мені,
тебе й на мить не вийде просто так забути?
Втомили мандарини і грейпфрути.
Та ти в очах...
неначе в небі птах,
немов світанок і водночас буря люта —
мені являєшся в незрозумілих снах,
душі моєї радість і спокута.
Й водночас ти мій невимовний страх,
бо я боюсь колись тебе забути.
Без тебе серце просто тихо скрутить...
Люблю хоча ніколи і не знав.
Люблю хоча ніколи і не бачив.
Цікаво скільки я тебе чекав?
Спитаю неба.
Дивно, воно плаче.
14.02.2022
Стаськів М. А.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965800
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2022
автор: Моряк