*****
Як в двері душеньки твоєї
Й серде́нька темні почуття
Стукочуть з сили усієї,
Їх не впускай в своє життя.
Не відчиняй їх їм ні разу,
Бо, як відчиниш, назавжди
Тоді потонеш ти відразу
У морі горя та біди.
Адже тоді нелегко стане
Тобі піднятися з їх дна.
Тоді лихая доля встане
Й тебе цілком зглита вона
І не дозволить ворухнутись
Ані вперед, ані назад,
Щоб встать на ноги й повернутись
В життя свого квітучий сад.
Адже не буде більш вже сили,
Зів’януть квіти-почуття,
Важкі роздавлять серце брили
Понівеченого життя,
Роздавлять, мов бешкетні діти
Розцвілі квіти у саду,
Й не зможе серце більш радіти
Життю своєму, на біду.
Тоді твоя душа змарніє
І у провалля упаде,
З якого й виходу не вздріє,
Його ніколи не знайде́.
Тому, аби цього не сталось,
Не упускай злі почуття
У душу й серце, щоб всміхалось
Тобі щасливеє життя.
Євген Ковальчук, 31. 10. 2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965806
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2022
автор: Євген Ковальчук