Ракети пта́хами додому

Колись  усі  ракети  прилетять  додому,
вони  повернуться  до  вас  назад.
Ви  не  знайдете  собі  місця  в  світі  цьому,
де  б  не  знайшов  вас  всіх  ракетний  град.
Колись  усі  вони,  немов  птахи  у  гнізда
із  вирію,  як  діти  -  стрімголов
летіти  будуть  так  -  аби  не  було  пізно,
щоби  творця  їх  дух  не  охолов.
Колись  вам  ці  ракети  з  неба  грянуть  рясно!
У  вирвах  болю,  сліз  та  у  страхах
на  очі  упаде  вам  покарання  пасмом...
Війна  в  своїх  молотиме  цехах
не  лиш  тіла  гнилі  та  ваші  чорні  кості,  
але  й  окрайці  зсатанілих  душ,
в  яких  немає  вже    нічого  окрім  злості  -  
Ні  сповідь  не  зарадить,  ні  ретуш.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965817
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2022
автор: Ксенія Фуштор