Осінь, здавалось, повз тебе проходить. Осінь,
Без домішок схлипів, печалі, її лиця
Безжально затерла твою довгов’язу постать
Вказавши перстом на вихід з її життя.
З її вітражів із лункого собору вулиць,
Розбитого листя, що стало осколками скла
І кричали птахи: ти скитаєшся мов безпритульна
Тінь, що не знає від кого й куди втекла.
Вітражі.
Чим довше вслухаєшся в шурхіт, здається, те саме,
Вчувається згодом, що в криках зникомих птахів.
Набирає тобі повідомлення шрифтом Брайля,
Сонце осіннє на стінах чужих домів.
04.10.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965930
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2022
автор: Володимир Каразуб