Калина

       А.
Вже  сивина  на  скроні  рясно  впала,
Стежини  долі  зморщили  чоло.
Але  душа  від  віку  не  зів"яла,
І  снігом  почуття  не  замело.

Ще  серце  просить  -  дай  мені  любові,
Дозволь  палке  кохання  дарувать.
Мені  зарано  ще  коритись  долі,
Я  жити  хочу  та  пісні  співать.

Щоби  вуста  злилися  в  поцілунку,
В  обіймах  ніжних  музика  пливла.
І  калатало  серце  лунко,  лунко,
Й  серед  зими  калина  розцвіла.

Той  цвіт  калини  -  ніжно  сніжно-білий,
Хай  поведе  у  світлу  далечінь,
Дарує  ніжність,  почуттям  дасть  силу,
Минулого  життя  вгамує  біль.
 
Луганськ  11.01.2020  р
           

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965942
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2022
автор: Мехті Волас