Зійшла перша зірка... знову вечір
Запалила лампадку у небі.
Листопад обняв осінь за плечі
Розправив крила немов би лебідь.
Відлетів листопад за журавлями
Задощило, засніжило в цю мить.
Жовте листя летить за вітрами
Ностальгія, туга ...душа щемить.
В Україні мій рід колядує
Готується до вечері -Різдва .
Моє серденько тужить, сумує...
Згадує Різдво, Великдень -свята.
Перекликаються церквиць дзвони
Храм Івана ,Спаса, Миколая.
В поклоні цілую святі ікони
Від коляди душа оживає.
Самотня, одна сиджу край вікна
І дивлюся у беззоряну ніч.
Звучить осіння мінорна струна
Спогад сяє зіркою поміж віч.
О, де ти моя весна, моє літо!
Верни,на мить- квітучий місяць май.
Лелекою прилечу зі світу
До віть ясеня у свій тихий рай.
В саду мати голубка чекає
Своїх пташок виглядає з доріг.
Чужина мене не відпускає
Тисяч миль... зима, хурделиця, сніг.
Мамо я лечу до вас наче птах
І спішу на вечерю, на Різдво.
Несу найкращі слова у піснях
Щоб відчути ласку, любов, тепло.
Крізь світи ,сніги я йду до хати
Пізнати радість, щастя в родині.
Щоб із маком кутю смакувати
Заколядувати Богу нині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965983
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2022
автор: Чайківчанка