По́вів* ніжної троянди відчуваю уві сні –
ніч напахчена тобою, ангел мій.
Сон п'янкий... солодкий тру́нок*... раювання по весні...
чари душу обвивають наче хміль*.
Поміж квітів у шовковім простирадлі з пелюсток
пещу поглядом оголений твій стан.
Ти – мій Всесвіт... чарівниця із омріяних казок...
в них пірнаю у космічний океан.
У міжчасі між світами розчиняюсь в почутті
самовіддано до тебе, ангел мій.
Ми небесну насолоду в нашім маємо злитті –
єдність ду́ші обвиває наче хміль...
28.04.2020
*по́вів - запах, пахощі
*тру́нок - сильний, п’янкий запах
*хміль - витка рослина
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965992
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2022
автор: Олена Студникова