А поки мряка тягне невід зливи
Збираючись впіймати тяглий сум,
З небес лягають холодом на плечі
Безвітря осені і сплін кудлатих хмар,
Гримуче шелестіння багряниці
І пащі звіра, що годують смерть
Туманом в морок дихають і нищать
Усе живе і протягом несе
Постмодернізм розтіпаного листя
В тилу війни – колаж гірких марнот,
Як їде верхи п’яна в дим блудниця
Із попелу набитими тату,
Що теплиться на грудях третім Римом,
З руїнами і фатумом Помпей.
30.09.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966032
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2022
автор: Володимир Каразуб