сироти

що  безупину  так  старанно  шукаєш?
риєшся  мов  собака  у  хащах,
чом  у  серцЯх  мене  ти  благаєш?
від  дощу  укриваєшся  плащем.

сірість  буття  ти  забув  погодинно,
наче  емоції  стерлись  невпинно
ти  віддаєш  собі  честь,  але  тлінно
бо  любов  пройшла  тихо  так,  беззупинно.

безнадійно,  перманентно,  досить.
наче  в  душах  кішки  ріжуть,  риють,  косять.
діти  голодом  задушені  мандарини  просять.
десь  на  Либідській  нові  мемуари  зносять.

ну  то  й  що,  хай  зеленим  зав'ється  земля.
вона  безкінечная  мати  твоя  і  моя
а  де  батько  наш  є,  її  ти  спита?
я  сирітка  по  Роду,  то  й  батька  нема.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966088
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2022
автор: Харрієт