Солодкий цукір, не гірка сіль...
Хоча, на перший погляд, так схожі.
А чужий не відчує твій біль
Співчуття не знайдеш в перехожих.
Пізнати хто є хто , так важко,
Через лупу не пізнаєш лиця.
Глянеш, свята немов монашка
Біла ,пухнаста як біла птиця.
Ніхто не святий є помилки
А ідеальних людей немає.
Ми, згрішимо навіть подумки
Чорна заздрість всіх на дно штовхає.
Сусід переоре лан, межу
Довгим язиком тебе обмовить.
Бачить далеко біду чужу
На тебе оком кривить, лукавить.
Немов мудрець все знає, бачив,
Вчить жити інших на світі білім.
Жив життям собачим, незрячим,
Немов черв'як у плоді доспілім.
Себе ставить вище всіх, як цар
Насміхається з інших жартівник.
Немов той чорний ворон кар, кар,
І до легкого життя він привик.
Хоче не робити, а жити
Мати слуг, і своїх чорних рабів.
Язиком меле, щоб втопити...
Прагне крові , воює до зубів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966089
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2022
автор: Чайківчанка