Останнього лиску замінна рутина
Вміла усе пробачать у вогні,
Допоки любовне суття не скорила,
Допоки не згинула в чесній війні.
Дивилась ізвИсока, мов у дзеркАла,
Стежила ніччю за ходом весни.
Колись вона Жити лишень обіцяла,
Тепера - не зможе снувать без зими.
ЖЕвріла так, як востаннє - золою.
СупОкій не тішився рідним плачем.
Зоря бідувала з малого забою,
А той насміхався...безликим плащем...
17.11.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966101
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2022
автор: Сара Ґоллард