Диво дивне на дворі
Позлітались снігурі
А синички мов сестрички
Щось шукають біля дички.
На порозі білі коні,
Три схилилися в поклоні.
Поряд віхора гуляє
Та сніжиночки кружляє.
Як красиво, справжнє диво.
Коні сніг ногами топчуть,
Сніг сіяє й розтає
Щось чарівне в цьому є.
Казка ніби ожила,
В гості зранку завітала
І мене причаклувала.
Снився мені стан дівочий
На протязі тієї ночі,
Все в кімнаті розцвіло.
І фіалки на вікні
І різдзвяник на стіні.
Лілії стріли пустили,
Цьому диву всі зраділи.
Очки зранку я вмиваю
Й радо гостей зустрічаю.
Сніжинки в ладонях,
Санчати і коні.
З вітром теж товаришую,
Його голос всюди чую.
ДиВовижний, ясний день.
Пада з Неба радість людям.
Хто в відерце, хто в корзину
Білий пух зібрав, поки ніс він весь сіяв.
Лиш ступив через поріг,
Мертвою водою став.
Намочив поріг і стік.
Хто умився снігом зранку,
Той як зірка засіяв,
Красенем ладним став
І ладу в домі зустрічав.
Сніг навколо все сіяв, щасливі миті озаряв.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966111
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2022
автор: oreol