Скаменіло моє серце
І кров стигне в жилах…
Не людське, а звіра скерцо –
В Україні милій.
Москалі прокляті вкотре
Знов на нас напали…
Та дістали такий спротив,
Що і не чекали.
Хоч міста і села наші
Зруйнували гади,
Але вс..ралось військо раші
Вже ввімкнуло задню.
Козаченьки наші славні
Вже дають їм жару…
Злобно гонять дуже вправно
Цю сліпу отару.
Тлумлять, тлумлять оцю нечисть
Аж летить з них дрантя…
Поводир їх дурню рече,
Як той Ванька – Встанька.
Вчора вже Херсон звільнили,
Орки драпанули…
Бо зміліли їхні сили,
Це самі відчули.
Скоро всеє Запоріжжя
Вернеться до мами,
Й Маріуполь стріне ніжно
Спраглими вустами.
Наше військо героїчне
Й радості сльозами,
Бо не може тліти вічно
Біль цей під катами.
Тьму цивільних вони вбили
Просто так по братськи.
З глузду їхали, казились…
Зомбі ті вар’ятські.
Та кінець приходить всьому,
За все тре платити,
Не повернуться додому
Море московитів.
Удобрили землю нашу
Кровію паскуди…
Здохне скоро ідол раші
І все зло іуди.
Україна наша з ночі
На весь світ розквітне,
За таких синів і дочок…
Є чому радіти.
Вічна слава тим, що гинуть
За нашу свободу
Хай пісні про них все линуть
Від роду до роду.
Неймовірна щира дяка
Дяді Сему нині.
І Європі всій подяка
За все Україні.
Але ще війна палає
На Півдні і Сході,
Дровець Іран підкидає
Й П.Корея годить.
Допомога оркам нині
Вже не допоможе.
Світ побачив – хто є свині…
Й поміч йде у цій хвилині
І ми переможем!!!
12.11.22р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966138
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2022
автор: Василь Дальнич