Сиджу тримаю телефон.
Не знаю як втикнути кому
В ньому все, неначе сон.
Що аж хочеться до дому.
Але ж війна, і я є тут
Борюся з болем та собою.
Та не загнала мене в кут
Смерть яка прийшла з бідою
Я не один, нас батальйон
І всі тримають руки поруч
Та боротьба лежить така
Де команда то праворуч
Коли багато ми все можем
Тож сантиметри заберемо
Обов'язково переможем
І душею не помремо
тільки так прийду до дому
Обійму всіх, мої рідні
знаю де поставлю кому
Ми всі одні і всі єдині...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966148
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2022
автор: Kasian