Є ріка, що не видна очам,
Та по-справжньому спрагу лиш там
Утамовують ті, хто прийшли.
До ріки всіх, Ісусе, веди.
Віднайди її, друже, і ти, -
Річеньку неземної краси.
Припади усім серцем своїм,
Зрозумієш, що став ти новим.
Бо тече там живая вода,
У ній спокій знаходить душа.
Вона скарб, вона щастя, життя.
Насолода, добро і краса!
Та ріка є доступна для всіх,
Від її розділяє лиш гріх.
Друже мій, не барися, прийди
До Ісуса, про все розкажи.
Бо Він Той, хто тебе полюбив,
За твій гріх Він життям заплатив.
Незмірима, велика ціна!
Не відкинь дар Ісуса Христа.
Ще ріка благодаті тече.
Той, хто прагне - приходить хай й п'є.
О ріка! Благодаті ріка.
Через жертву Ісуса Христа.
І тече та ріка крізь віки,
Міліонам простив Бог гріхи.
Чи ти хочеш у неї ввійти?
Тоді що заважає тобі?
Друже, йди до Ісуса, іди!
Покуштуй із ріки Тої й ти.
Ще тече благодать, ще тече.
І на тебе з терпінням Бог жде!
"А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне." (Івана 4:14)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966179
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2022
автор: Лілія Мандзюк