Мов осінь листя, розкидала
Війна нас, друзі, по світах,
Ще й комусь зброю в руки дала
І - у окопи по фронтах.
Між нами - сотні кілометрів
Печалей, крові і руїн
І не розвіє подих смерті
Навіть комфорт чужих країн.
Й хто знає, чи нам святий вечір
У двадцятьтретім дасть куті?
Чи защебечемо безпечно
Ще раз колядочки святі?
Зійдуть сніги й весна покличе
З чужин лелек у гнізд тепло,
Але чи знову закурличем
Й ми з вами радісно селом?
Чи когось з нас не переманять
Своїм добром чужі світи,
Чи в ключ Героїв хтось не стане
Й навік у вирій відлетить?
Та вірмо щиро в перемогу,
Про край свій пам'ять бережім
Й молімось разом щиро Богу,
Щоб повернув нас в рідний дім.
20.11.22.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966193
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2022
автор: тарпик