У ковилі́ квітують маки
червоні.
Таємні символи та знаки
на скроні
ночей малюють дні похилі.
В обіймах
тримає простір часу хвилі.
Крізь більма
хмарин зоріють неба очі.
Видіння
у млі свідомості пророчі.
Падіння
у ніжну постіль шовковисту
до раю,
де роси перлами в намисто
збираю.
Ранковий промінь пестить мрії
медові,
а серце полум'ям ятрі́є
любові.
Життя вирує у полоні,
клекоче,
а мить мов птаха у долоні
тріпоче.
Думок колиску непохитну
в облозі
без руху колисати гідно
у змозі
рука незрима у тумані
життєвім.
Снить нами дійсність ув омані
миттєвій.
Кліток буття примарні грати
згорають
та час мінливий не зібрати
у зграю.
У ковилі́ квітують маки
яскраві –
на сивім тлі неначе знаки
криваві...
09.06.2020
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966198
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2022
автор: Олена Студникова