Це стан, основою якого
Є віра й правота міцна,
А також чесність, щирість в того,
До кого виника вона.
Ці невід’ємні атрибути,
Що є фундаментом її,
У всіх повинні завжди бути,
Щоб мати у своїй сім’ї,
Сім’ї тих почуттів високих,
Як гідність, доброта, любов,
Сім’ї тих почуттів глибоких,
Що є основою основ.
Її не просто так здобути.
Її потрібно заслужить,
Але ще важче повернути,
Як втратив ти її умить.
Адже вона зрад не прощає.
Як втратив хтось її хоч раз,
Хай з часом, може, знову має,
Та вже не ту, як в перший раз.
Не буде вже вона такою,
Коли її ти заслужив,
Коли ціною дорогою
До неї шлях собі пробив.
Тому слід нею дорожити
Усюди, а також всякчас,
Щоб завжди разом з нею жити,
Щоб не настав розлуки час.
Вона ж бо слугувати може
Помічником нам на путі
Життя, бо в слушну мить поможе
Сягнуть до цілі в майбутті.
Євген Ковальчук, 04. 11. 2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966279
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2022
автор: Євген Ковальчук