У прірву з розмахом жбурнути
Ключі, свій зачинивши світ
Й напитись меду, чи отрути.
Обійми, як колючий дріт
Впиваються, руйнують панцир
І з тріском ранять ніжну плоть.
Думки замкнути в темний карцер,
Щоб серце знов не обколоть.
І не знайшовши компромісу
Між лютих галасів і тиш,
Умить послати все до лісу,
Три літери змінивши лиш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966282
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2022
автор: Ася Оксамитна