Дзюркотіла цівка часу
у колодязь порожнечі
та доводила до сказу
нетерплячу спраглу нечисть.
Дзюркотінням дратувала
мракобісів несвідомих –
поетапно датувала
низку звершень послідовних...
А навколо зріли трави –
віддавали силу плоду.
Палахтіли від заграви
хмари, сходячи у воду.
Жвава річка вилась степом,
оминаючи криницю,
віддзеркалюючи неба
пурпурову багряницю...
21.07.2020
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966288
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2022
автор: Олена Студникова