На місячній доріжці, розтушованій
По чорних водах хвилею сріблястою
Вітрило біле в осені замовила,
Й повірила сама у нього запросто .
Здіймається вітрильник мій над хвилею,
А мрії на щоглі такі барвисті ще!
І на вірші, які я з моря виловлю,
Надіюся, часУ у мене вистачить.
Тому і не бажаю штилю тихого,
Мені якби туди, де місяць сиплеться,
Де бризками солоними я дихаю,
Й мусон волоссям закриває вилиці .
Не треба під ногами яхти білої,
Свій пліт надійно ув'язала римами.
А ще твоє вітрило там зустріла я-
Та мчав ти так,що я тебе не втримала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966327
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2022
автор: Lesya Lesya