Я не знаю, як тебе звати,
Ти напевне чийсь брат чи син,
Хтось тебе мабуть кличе татом,
А для когось, коханий ти.
Я не знаю, як тебе звати,
Ти напевне чиясь донька,
Для дитини найкраща мати,
Мабуть подруга чи сестра.
Я не знаю, як тебе звати,
Але ти захищаєш мій дім,
Аби діти могли тут спати
Ти не спиш уже декілька діб.
Ми живемо в одній країні
Але в нас, дуже різні життя,
Бо я вдома, в своїй квартирі,
Ти ж на фронті, де йде війна.
Вранці я, поцілую рідних,
Як тривога, іду в укриття,
А ти горнеш до серця фото,
Робиш все, щоб тривало життя,
Ти як завжди маскуєш втому
І ніколи не скажеш про біль
Я увечері йду додому,
А на тебе чекає бій.
Я не знаю, як тебе звати
Але вдячна тобі за все,
Повертайся скоріш додому
Нехай небо тебе береже!
І в молитві прошу у Бога,
Аби всім нам зберіг життя.
Буде спокій і перемога,
Буде вільна країна моя!
©Марія Скочиліс
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966385
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2022
автор: Марія Скочиліс