Людомавпа лютує,
Хвора тварина все лиш руйнує,
Голос утроби вона тільки чує.
Власна думка у вас є?
Мавпи вторять:
-Все моє!
Сидимо, лижемо,
Життя і вибір віддаєм.
Можливо будемо щасливі,
Можливо, все можливо.
Хтось спіткнеться, а не я.
Когось обмануть, обберуть.
Нехай всі просто пропадуть.
Хтось, когось і на авось.
Мене вдача просто жде.
Мене, мене, моє, моє.
Хі-хі, хе-хе.
Кожна сама, сама.
Достойна, буде мати все.
Нас майбутнє підожде.
Ви у нас під кабуком.
Все потом.
Ми в псіхушці, ваші няні і подружки.
Заслужив уже подушку?
Що сьогодні ти зробив?
Добрий слід ти залишив?
Потім, потім, ще не час,
Те життя чекає нас.
Це хронічна є хвороба.
Захворів - ти заслужив.
Ти служив, а сам не жив.
Ти хворобу годував та майбутнє обкрадав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966402
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2022
автор: oreol