(із циклу Карашинські жита)
Ранок плекає Здвиж,
спить на стовпі лелека,
я полюбив цю тиш
і молоко із глека.
Ген за селом поля
поміж лісів соснових
пахне рідна земля
у ясі світанковій.
І солов’їний спів,
радісний і високий
будить усе від снів,
блаженний даруючи спокій.
23.11.22р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966408
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2022
автор: Микола Соболь